Кількість кінських сил – це параметр автомобіля, який викликає чи не найбільше захоплення серед автолюбителів. Чим більше коней, тим більшою є наша повага до автомобіля.
“Коня, яким він є, кожен може бачити”, – це найвідоміше визначення коня 18-го століття, знайдене в “Нових Афінах”, відомому творі о. Бенедикта Хмелевського. Ми не можемо сказати того ж про механічного коня. Всі про нього чули, але ніхто не бачив. Крім того, поодинці він нас не вражає, ми воліємо, щоб він бігав у табуні коней, чим більше, тим краще.
Лисек з палуби “Іди” відходить у небуття
Протягом століть кінь був основним засобом пересування, тягловою і рушійною силою. Тому не дивно, що лексика з кінським походженням була адаптована для роботи машин, які поступово почали витісняти коней.
Механічний кінь з’явився набагато раніше, ніж перші автомобілі – ще у 18 столітті. Його винайдення пов’язане з необхідністю розробити нову сутність для опису роботи перших парових машин, які знайшли застосування в шахтах, де вони замінили роботу живих коней
Англійський інженер і винахідник Томас Сейвері, який ввів одиницю потужності під назвою “паровий кінь”, вважається батьком кінських сил (скорочено – к.с.). Щоб проілюструвати потенціал двигуна, він порівняв його потужність з витривалістю тварини. Він припустив, що для підтримки роботи шахтного насоса потрібні два коні, які працюють у 24-годинному циклі, чергуючись з вісьмома іншими, щоб підтримувати його в робочому стані. Паровий двигун достатньої потужності замінював роботу 10 коней і тому мав потужність 10 кінських сил.
Метод розрахунку Сейвері залишав бажати кращого, і лише шотландський винахідник Джеймс Уатт підійшов до проблеми більш науково: він вирахував роботу, яку здоровий кінь виконує за одну хвилину. І так (в двох словах) було створено один механічний кінь, що відповідає значенню близько 0,74 кіловата.
Кінь нерівний коневі
Новий силовий агрегат швидко поширився в наступні десятиліття, особливо з появою двигунів внутрішнього згоряння, електродвигунів і транспортних засобів, що працюють на них.
На жаль, численність і різноманітність нових методів вимірювання призвела до того, що термін “кінська сила” розуміли по-різному в різних країнах світу. Цей термін означав (і досі означає) щось одне у Великій Британії (де є “гальмівна кінська сила” (bhp), тобто потужність, що визначається шляхом вимірювання параметрів двигуна на динамометрі) або США (американці, в свою чергу, мають “кінську силу” (hp) – одиницю, що еквівалентна приблизно 1,01 к.с.), і щось інше на Старому континенті, де, порівняно з HP або BHP, значення hp (або PS, або Pferdestärke німецькою мовою) є дещо вищим.
Проблему спробували вирішити, запровадивши нову одиницю потужності, названу на честь Джеймса Ватта. Один ват описує роботу одного джоуля, виконану за одну секунду.
Наприкінці 1960-х років Міжнародна система одиниць і мір прийняла ват як одиницю потужності. Тому в свідоцтві про реєстрацію автомобіля вказується потужність у кіловатах, а не в кінських силах. Відповідно до системи вимірювання СІ, один кіловат дорівнює приблизно 1,36 кінських сил, тоді як 1 к.с. відповідає приблизно 0,74 кВт. У випадку з двигуном потужністю, наприклад, 100 к.с., це дає приблизно 74 кВт.
Кінські сили продовжують розпалювати пристрасті автолюбителів і домінують у матеріалах автовиробників, про них пишуть і журналісти автомобільної преси. Апелюючи до уяви, кінська сила звучить краще, ніж сухий кіловат, і, здається, ще довго пануватиме під капотом автомобіля.
